Зимолюбка парасолькова трава 50 грамів

Зв'язувальний, тонізувальний і сечогінний засіб. Зимолюбка використовується для лікування циститу та уретриту, також у разі гонорреї, нефриту, гематурії, альбумінурії, каменів у нирках, ревматизму та подагри. Має чітко окреслений знеболювальний і дезінфікувальний ефект у сечовивідних шляхах. Застосовується у разі запалення уретри, і в лікуванні простатиту. Зимолюбка корисна у разі хронічного перегонового уретриту, затримки сечовипускання, катаре сечового міхура та під час асциту. Корисна під час карцином і ракових пухлин губ і молочної залози. Чай із рибалочки — смачний і добре освіжний напій. Особливо добре його пити у разі фізичної втоми.

Зимолюбка парасолька - не дуже відоме лікарська рослина, а тим часом ці невтрачні крихітні кущики мають чималий потенціал. З давніх-давен вона застосовувалася з лікувальною метою і просто як чай коріннім населенням Північної Америки та Сибіру. Європейськіундінги в Америці теж швидко оцінили її користь. І донині зимолюбка є популярною лікарською травою в США й Канаді. Вона входить до офіційної фармакопеї Сполучених Штатів і Німеччини. У нас зимоволюбку поки знають мало, і популярна вона переважно тільки в Сибіру, особливо на Алтані, хоча росте й у нечорноземній зоні Європейської Росії.

За латиною її назва звучить Chimaphila umbellata, що буквально і означає "Зимолюбка парасолька". Родова назва Chimaphila утворене з двох грецьких слів, "cheima"- зима та "philos" - любити, завдяки тому, що є вічнозеленою рослиною і зберігає яскраво-зелене забарвлення листя навіть під снігом. Видове ім'я "umbellata" призначає схожа на парасольку та належить до розташування кольорів.

Використовувана сировина: трава мімолюбки парасольки (листя та пагони). Ми продаємо подрібнені пагони (фракція — від 5 до 10 мм), Оскільки в суцільному вигляді сировина зимолюбки дуже незручно упаковувати, зберігати та використовувати. Замовлення неподрібненої сировини теж доступне за узгодженням. 

Опис рослини мімолюбка

Зимолюбка — низькозелений вічнозелений кущарничок, що росте з довгих здеревнелих підземних пагонів і досягає 15-25 см заввишки. Квіти зимолюбки мають по п'ять біло-рожевих пелюсток, що широко розкриваються. Листя блискуче, зелене, ланцетоподібне, шкірясте, зазубрене на краях, від 3 до 8 см завдовжки, зібране в одну-дву мутовки в нижній частині пагонів. Листя в сушеному вигляді має лише слабкий аромат, але, якщо розтерти свіже листя, воно дуже запашне. Смак солодкувато-в'язувальний і з приємною гіркуватістю.

Квітає в другій половині червня, липня та на початку серпня. Збирати можна все літо. Збір її дуже стомливий, оскільки рослини маленькі та практично не утворюють куртин.

Трапляється по всій зоні помірного клімату в Північній Америці, Європі та Азії. Росте мімолюбка у хвойних лісах, віддає перевагу сухому піщаному ґрунту.

Хімічний склад зимоволюбки парасольки

Своїм лікувальним для сечовивідних шляхів і нирок ефектом мімолюбка зобов'язана гідрохінону хімаліну (2,7-диметил-1,4-нафтохінон), також містить арбутин, флавоноїди: кверцетин, кемпферол, авікулярин, гіперин; смоли, крохмаль, пектинові кислоти, кислоти, хлорофілові дубильні речовини, цукор, потай, залізо, магній, хлорид натрію, сірку, фосфорну та кремнієву кислоти.

Історія

"Звільнювальний-на-дрібні ласочки" - так перекладається з мови індіанців Крі назва рибалолюбки - pipsisikweu, тому що шкірясте вічнозелене листя зимолюбки містить речовину, яка вважалася подрібнюваним камінням у нирках. Також мімолюбка слугувала в індіанців ліками в багатьох інших випадках. Морикани вимочували зимолюбку в теплій воді та прикладали настій зовні для лікування опіків. Арагінсія Томпсона в Британській Колумбії подрібнювали зимолюбку в порошок і накладали вологу пов'язку з нею для зняття пухлини ніг і ступень. Катауби штовхли квітки та витягали з них ліки від болю в спині. Чиппева використовували відвар коренів як очні краплі для запалених очей. З відвару коренів і листя робили освіжний напій.

Зимолюбка була популярна і серед перших європейськихполоників, які перейменували її використання в індіанців, особливо у разі ревматизму та проблем із нирками. Вона слугувала сечогінним і зв'язувальним засобом у народній медицині в часи Гражданської війни між Північним і Південному. З 1820 року її було включено в офіційну Фармакопею США. На початку 20 століття тонік із зимолюбки був основним домашнім ліками в багатьох північноамериканських сільських будинках, а трава досі залишається основою для виготовлення традиційного рутбіру (шипучого напою з екстрактів коренів і трав).

У нашій країні насамперед на Алтані в народній медицині використовувалася під час ведмедика, набряків, водянки, хвороб нирок і сечового міхура. Була дуже популярна у разі надсіда та надмірної фізичної втоми.

Застосування зимолюбки

Зв'язувальний, тонізувальний і сечогінний засіб, зимолюбка загалом використовується для лікування проблем сечостатевої системи, як-от цистит і уретрит. Також її використовують у разі серйозніших захворювань, наприклад, гонорреї, нефриту, гематурії, альбумінурії та каменів у нирках. Гідрохонони мімолюбки мають виражений знеболювальний і дезінфекційний ефект у сечовивідних шляхах. Застосовується у разі запалення уретри, у багатьох випадках за допомогою однієї лише зимоволюбки можна вилікувати запалення передміхурової залози. Відвар зимоволюбки корисний у разі хронічного перегонового уретриту, затримки сечовипускання, катаре сечового міхура та під час асциту. Збільшуючи сечовиділення, вона стимулює виведення продуктів життєдіяльності організму, і тому сприятливо діє під час лікування ревматизму та подагри. Свіже листя можна додавати до ревматичних суглобів і м'язів, так само як до пухирів, опіків, виразок і пухлин. Застосовується також як допоміжний засіб під час лікування туберкульозу, хронічного простатиту, виразки шлунка, хронічних колітів і ентероколітів. По слів відомого травника Риму Ахметова, зимолюбка корисна у разі карциноми та ракових пухлин губ і молочної залози. Відзначилися навіть випадки повного лікування раку грудей. Є непровірені відомості, що зимолюбка зменшує вміст сечової кислоти в сечі та допомагає у разі діабету. Чай із рибалочки — смачний і добре освіжний напій. Особливо добре його пити у разі фізичної втоми.

Рецепти з зимоволюбкою

Настоянка: 2/3 склянки сухої трави мімолюбки залити 0,5 л горілки, настоювати не менш ніж 2 тижні, а краще місяць. Приймати у разі туберкульозу легенів, туберкульозу кишківника, захворювань нирок, сечовивідних шляхів по половині чайної ложки на стопку води тричі на день перед їдою.

Настій: чайну ложку трави залити склянкою окропу, накрити рушником, настоювати 3 години. Приймати по третини склянки тричі на день у разі уретриту, нефриту та інших захворювань нирок, діабету. У разі набряків, асциті випити склянку настою вранці, поки настій ще теплий (можна злегка підігріти).

Отвар: чайну ложку трави або корені довести до кипіння й потримати на вогні хвилин 5, потім настояти приблизно годину, процідити й пити по 2 столових ложки перед кожним прийманням їжі під час простати. Під час раку дозу трави збільшити — 1-2 столові ложки на склянку води, пити по 1/3 склянки тричі на день. Можна й не кип'ятити, але настояти довше.

Примочки можна робити у разі твердих пухлин: грудей, щоки, губи. Зі свіжою травою треба бути обережнішою: сік зимолюбки може викликати подразнення шкіри.

Як і грушанку зимоволюбку рекомендується вживати разом з боровою маткою під час лікування безпліддя та гінекологічних захворювань. Водночас ефект борової матки посилюється.